.wpal

У мене есть товариш (Джоном зовуть) у якого є почетний титул “Перша людина з якою познайомився на першій лекції в університеті”. Так от, він дуче смачно готує каву, що на кухні третьої секції, що в Квасах, що на висоті 2000 метрів. А так як мені подарували турку для кави, а готувати її я точно не вмію (а хоцца!!!), вирішив записати секрет приготування кави у САМОГО! На біду, він працює ГЕЙм-дизайнером, а їм на обід Хвірма траву дає, що виливається в “поток сознания” всілякої лабуди. І сьогодні воно перекреативило само себе. Без дозволу автора, друкується вперше, гонорару автору не бачити, дітям, вагітним та слабим не читати. Також це стосується тих, кому матюки ріжуть вуха.

Джон
а
ясно
кароче. береш ти значить турку і три раз обходиш із нею навколо кави, примовляючи хочукавихочукави. після цього береш пачку кави і прямо з пачки начинаєш насипати її в турку, розсипавши навколо турки більше кави ніж у саму турку, кажеш “блять”, витираєш стіл. береш ложку і вже за допомогою неї кладеш каву в турку із розрахунку десь 1 ст. ложка на 120-130 гр води.
Ставиш на вогонь і йдеш пиздіти в асьці.коли в квартирі почне воняти чимось паленим із криками “йопоюмать я про каву забув” біжиш на кухню. викидаєш нахуй згорілу турку, ідеш в магазин за новою і повторяєш все з початку.
єсть іще рецепт приготування із сіллю та спеціями. він такий самий, тільки до кави в турку кладеш на кінчик ножа солі і так само кориці.

В меморіз та закурбувати в моцк.

зі. Кава не вийшла знову. Мабуть потрібно таки Джона катувати, щось не сказав

Update. Нище маразматичний політ фантазії Джона на тему “Що подарувати wert2all на день народження”. Read more…

У меня сегодня ДР. В отличие от Нового года, я этот праздник люблю, но праздновать мне никогда не хочется. И вот этот ДР я ничего не планирую и не буду никого ни приглашать, ни идти в бары-шмары-и_рок-н-ролы. Хочется почему-то тишины.

В этот международный славный праздник мне подарили две самые дорогие ЧАЛОВЕКИ самые нужные и самые (купил-бы-но-впадло) вещи, несмотря на то, что не получать, не дарить подарки я не люблю (наверно по-этому я и не люблю праздновать свой день рождения). Любимая жена подарила подставку под трубку (сказывается каждодневное посещение Метрограда по дороге на WWS), а сестра – турку для кофе с ароматным, и, таким же попсовым, айриш-крим.

И вот я, довольный и весёлый, сидел, курил трубку, запивая всё это дело белым Инкерманским портвейном.Кстати, виски наверно не моё – стоит дорого (не то что жалко, но чем оно так уж лучше вина?) да ещё надо РАЗБАВЛЯТЬ льдом и пэпси (кола лучше?!). Но и трубка с портвейном не сочетается – аромат табака перебивается обалденным вкусом портвейна – и совсем не вызывает тех переживаний, что бывает с ними поодиночке.

Вот так вот. Немножко лирики на блог.

ПыСы. В прошлый раз я написал поболе. Но и день ещё же не закончился )

Я не писав давно, але це не означає, що нема про що. І про НР, і про KDE4, і про TV-Out в лінукс. Все це спробую в майбутньому написати, але для затравочки скажу – я в Яремче купив собі люльку!

• 
• Документальне підтвердження купівлі люльки

Подобається!